STEM-години спілкування для учнів 5-10 класів Херсонського ліцею №51 Херсонської міської ради «Гірчить Чорнобиль, крізь роки гірчить…» не була схожа на жодну іншу. У класах панувала особлива тиша — тиша, в якій говорили серця. Усі зібралися, аби згадати подію, що залишила чорний слід в історії не лише України, а й усього світу — аварію на Чорнобильській АЕС.
Кожне слово сьогодні звучало по-особливому. Учні не просто слухали — вони проживали. Перед очима поставали кадри 1986 року: пожежники, які першими кинулись у пекло, лікарі, що до останнього рятували життя, евакуйовані діти, які ніколи більше не повернулись у свої домівки. Це були не просто факти — це були долі.
Через призму STEM ми побачили цю трагедію і з боку науки. Учні 10-го класу презентували моделі атомного реактора, аналізували причини аварії, розповідали про те, як радіація впливає на організм. Але навіть тут було не сухо, не технічно. Бо за кожним науковим терміном стояло людське життя.
Особливим моментом став перегляд фото та короткого відео з історіями ліквідаторів. Діти мовчки дякували тим, хто ціною власного здоров’я і життя врятував мільйони.
«Мене вразило, як багато людей постраждало, навіть не знаючи, з чим вони мають справу. Це несправедливо», — підсумувала одна з учениць.
«Це не просто історія. Це — правда, яку має знати кожен. І пам’ятати», — додала ще одна десятикласниця.
«Мені хочеться більше вивчати енергетику, щоб колись робити її безпечнішою. Чорнобиль показав, чого не можна допускати», — зізнався десятикласник, захоплений наукою.
Говорили й про те, що тема Чорнобиля торкнулася не лише історії та науки, вона глибоко проникла в мистецтво: літературу, музику, кінематограф, скульптуру.
Ця година не просто збагатила ліцеїстів знаннями — вона торкнулася душі, вона змусила подумати про відповідальність, цінність миру, важливість науки і людяності.
Чорнобиль — це більше, ніж минуле. Це попередження. Це біль. Це пам’ять, яку ми маємо зберігати.
І ми збережемо. Бо пам’ять — це теж сила.
